гроші, много золота син Девлет-ґірей — лепетав татарин, заслонюючи себе руками.
Непорадний задержався. Це був татарський ватажок. На те вказувала його багата одежа.
— Вставай! — гукнув Непорадний.
Татарин підвівся, а козак звязав йому руки і повів між своїх.
Битва скінчилася. На побоєвищу лежали трупи людей і коней. Козаки добивали ранених. Інші пігнались з арканами по степу ловити налякані коні без їздців…
Поміж козаками їздив на своєму коні Недоля, опершись рукою під боки і порядкував.
— Де Тріска? — питає.
— Він поляг перший — відповіли козаки. — Він здержав на собі цілу татарську навалу.
— Треба його відшукати…
Та його вже знайшли. Лежав на дорозі, куди гнались татари, та ледве дихав. Дід Панас уже порався біля нього. У Тріски була порубана голова та поломані ребра й ноги.
Сюди приїхав Недоля і зліз з коня. Тріска ще дихав. Він отворив очі… Побачивши козаків, він сказав тільки:
— Прощавайте, братці, та й молітесь за мою грішну душу.
Він сконав.
Сонце вже заходило та озорило своїми червоними проміннями закривавлений степ…
