Поляки ставали в оборонї козацтва яко чинника, конче потрібного для істнування Польщі. Такий голос розваги може був би прогомонїв безслїдно і Жолкевський з панами був би певно затопив козацтво в потоках крови, якби на чолї козацтва не стояв гетьман Сагайдачний, ґенїяльний полководець і орґанїзатор. Польські пани навіть не сміли обвинувачувати Сагайдачного в тім, що козаки робили, а мусїли складати всю вину на свавільні козацькі купи, які не підходять під булаву Сагайдачного.
Справдї тодї такої голоти-збиранини з усїх націй було на Українї дуже багато. Тодї польський король Жигмонт III на спілку з кількома польськими панами замішав ся в московську авантуру. Розходило ся про те, щоб користаючи з московських неспокоїв з ріжними самозванцями, відбити назад до Польщі Смоленщину й Новгородщину. Король згадав повести дїло так, аби Московщину получити з Польщею, а королевича Володислава посадити на московськім престолї.
Справа була ведена без ухвали сойму, на власну руку; до того треба було війська. Тодї війни вели ся наємним військом, якому треба було платити. У Поляків на се гроша не було. Треба було шукати дешевенького війська, а такого могло достарчити тільки козацтво. От і причина, чому король мусїв панькати ся з козаками й не на одну козацьку сваволю дивити ся крізь пальцї.
Тодї наємне військо збирано тим робом, що король видавав ріжним людям т. зв. „провідні листи“, себто уповажненнє вербувати військо. Новозвербоване військо ставало квартирою по селах, розумієть ся, на кошт населення, поки не вивели його ротмістри на війну. Розумієть ся, що проти таких приємних гостей підіймали ся з усїх боків скарги й нарікання. Тодї була мода козакувати, тож і сї купи, збиранина всїлякої голоти, звали себе козаками й пани тим більш мали притоку у всьому тому пришпилювати вину козацтву.
На найблизшім соймі перевела шляхта конституцію, що провідні листи може король давати не кому иншому, а тільки родовитим шляхтичам. На Україну стали напливати ріжні шляхетські авантурники з провідними листами. Почав ся вербунок чесного товариства, що було правдивою язвою для цїлої околицї. Була то збиранина з ріжних націй. На клик шляхти звелїв король київському воєводї кн. Янушови Острозькому загамувати козацьке свавільство, та воєвода відказав ся від
