З того користає Сагайдачний. Козацтво множить ся, як гриби по дощі. Коли під Христофом Косинським стало 5 тисяч козаків, під Сагайдачним стало 50 тисяч добре зорґанїзованого й вишколеного війська.
Розріст козацької сили був сілю в оцї Польщі, особливо польським маґнатам. Гетьман Жолкевський, погромник козацтва над Солоницею, був би й тепер з великою приємністю справив козацтву кріваву лазню. Та з одного боку він замало мав війська, щоб помірити ся з Сагайдачним, а подруге, що з Варшави заєдно приходили до нього прикази, щоб не дразнив козацтва, бо може леда хвиля козаків буде потреба.
Тож кождий такий набіг кінчив ся погрозою Туреччини, соймовими конституціями, королївськими унїверсалами, обіцянками, комісарами та комісіями, з яких не було нїякого пожитку.
Тодї увійшли в моду комісари, якими радо послугували ся. Ті комісари зїздили ся, радили, прискакували й відскакували від себе, дурили себе й перехитрювали взаїмно, а справу виграв той, за ким стояло більше військо.
Така перша комісія була в Житомирі 1609 р. Там перший раз пактувала Польща з козацтвом, як з рівною стороною. В тих житомирських пунктах була лише мова про те, чого козакам не вільно робити, — про їхнї права анї слова. Отже козакам не вільно ходити на море і в постороннї землї, не вільно жити на волости, не вільно заводити своїх автономних козацьких судів і т. ин. Козакам анї снило ся придержувати ся таких пунктів. Ми бачимо з повищого хронольоґічного зіставлення, що по сїм житомирськім договорі козаки рік річно нападають на турецьку землю.
Відповідно до свого розросту й сили козаки старають ся здобути для себе щораз нові простори на Українї. Козацькі купи нападають на панські двори, проганяють панських управителїв і займають панські маєтности для себе. В тій роботї помагає їм і місцеве населеннє. Воно орґанїзуєть ся в сотнї і пристає до козаків під сильну руку гетьмана Сагайдачного та признає над собою козацькі суди.
Того козацького судівництва Польща не хоче нїяк признати; знову-ж українське населеннє, пізнавши раз, що се автономне судівництво відповідає зовсїм його потребам краще нїж польські суди або старостинські, не хоче таких судів покинути.
Йдуть безнастанні панські скарги до Варшави на козацтво. Підносять ся голоси, щоб козацтво знищити до тла, та на те не було нї сили нї сміливости, тим більше, що поважні
