Небезпека висїла у повітрі. Правда, турецькі війська не йшли далї на Польщу, але могли се зробити весною, бо така легка побіда могла їх підбадьорити.
Треба було знову забігати ласки у козаків. Козаки жадали затвердження своїх єпископів, король не відмовив просто, а дурив обіцянками.
Він висловив ся перед своїми, що краще зложити корону нїж затвердити одного православного владику.
Рівночасно з сими обіцянками й воловодженнєм в дальших від Київа околицях настали страшні переслїдування православних. Нововисвячений полоцький владика Мелетій Смотрицький, як лише приїхав у свою парохію, був заарештований. Його брали ся засудити на смерть, — з тяжкою бідою повелось йому втекти до Київа. Зате постигла кара тих всїх міщан, що подавали свому епископови помічну руку. З усїх українських земель приходили скарги до київських православних на страшні утиски від уряду й унїятів. У київських православних сферах настало страшне розяреннє і вони цїлою силою змагали ся здержати козаків від того, щоб давали поміч Польщі проти Туреччини, а до того ще заєдні походи козаків на Турків і Татар дратували Турків на Польщу.
Тодї Сагайдачний не був гетьманом. Як вже було сказано, належав він до партії старших, поважнїйших. Як він пішов походом на Татар, радикальні елєменти серед козацтва, користаючи з його неприсутности, скинули його з гетьманства й вибрали Яцька Немирича Бородавку.
До речі буде зауважити, що Сагайдачний не був гетьманом безперестанно від 1606 р. Він був незвичайно великий риґорист, не стерпів непослуху й неслухняних гостро карав. Задля того його кілька разів скидали з гетьманства. Ми знаємо, що в 1610 р. кошовим був Григорій Тисконович, а в 1617 р. Дмитро Богданович Барабаш. Може бути, що той вибір відбув ся лише на Сїчи, а на Українї між міським козацтвом Сагайдачний гетьманував безпереривно.
Польський король побоював ся, щоб козаки знову не лишили Поляків так, як під Цецорою, і змагав ся всїма силами та способами наклонити козаків до походу. Вистарав ся про лист того самого патріярха Теофана, якому перед роком мали вязи скрутити. До козаків післано знатних панів та й не з порожнїми руками, бо привезено 20.000 зол. залеглої для
