алїзування обіцянок зперед війни. Поляки не хотїли й чути про якісь уступки та права, бо тепер їм не треба було козаків.
Сагайдачний на смертній постелї побачив свою помилку, що збочив з дороги, якою ішов попередно, не допустив до знищення Польщі, — та тепер вже було запізно, бо й сили у нього вже не стало. Він побачив, як тяжко його обманули й одурили.
Кажуть, що перед смертю написав сумний лист до королевича, котрого просив гаряче, щоб узяв в опіку козацтво та православну церкву, бо побоювання про ті дві найдорозші його серцю річи не дали йому спокійно вмерти. Він говорив гіркі слова правди на адресу Поляків.
Перед смертю зробив запис свого майна на школи й церкви. Свою рідню полишив зовсїм. Здаєть ся, що не було у нього щасливого домашнього пожиття.
Помер 10 квітня 1622 р., оплакуваний цїлою Україною.
Ми навіть не знаємо, де лежать кости того найкращого сина Неньки-України.
