загадали женитися й зажити родинним життям, „зимонниками”. Діставши грамоту й наділ від кошового, вони звалися посполитими. Посполиті не переривали звязку зі своїм січовим куренем, все мали право називатися товаришами якогось куреня, підлягали курінному судівництву. Над паланкою та її мешканцями виконував владу паланчин полковник, наставлений кошовим і сотниками, теж кошем настановленими. Кожна паланка мала свого суддю, писаря й шафаря (скарбника). І посполиті й підсусідки платили за вживання запорозької землі десятинний податок. Та вони не належали до фронтового запорозького війська. В мирному часі вони перевозили пошту, служили при переправах і постачанні харчевих припасів для запорозького війська. В часі війни робили побічну військову службу, їздили з підводами, копали шанці й виконували різні земні роботи (їх звали „могильниками”). Лише посполиті могли в часі війни переходити до фронтових бойових запорозьких частин. Коли ж була потреба, то командування могло й посполитих і підсусідків приділити до фронтової служби.
13) ретраншамент, французьке слово — шанець, рів для захисту від ворожого нападу, укріплене місце.
14) собор — катедральна церква.
15) проспект, латинське слово — рівна, широка й довга вулиця, звідкіля все широко й далеко видко.
16) „світліший” — так казав себе називати Патьомкін, коли став фельдмаршалом (по нашому — найясніший).
17) паж, французьке слово — в середньовіччі джура, що вчився на лицаря, згодом — придвірний прислужник.
18) Хахландія — глумлива московська назва України (хахол — насмішлива назва українця, назва від чуба — по-московськи: хахол, — що його носили українські козаки).
19) мізерія, латинське слово — невеличке, нікчемне майно.
20) керея — довгий суконний зверхній одяг, а то й довга свита з каптуром на голову.
