мальовані декорації сіл, на яких були понамальовувані прегарні села. З того пішла опісля у світ приповідка — „Патьомкінські села”. Патьомкін був великим ворогом України й козацтва, особливо — запорозького. За його намовою Катерина дала наказ генералові Текелі, щоб зайняв та зруйнував Запорозьку Січ „без проливу крови”, як стояло в наказі. При руйнуванні Січі Патьомкін чимало поживився зрабованим добром запорозького війська.
Русска мова — московська мова.
8) Грицько Нечоса — назва Патьомкіна. В тому часі між московськими панами завелася була мода вступати до січового товариства, а кожний січовий товариш мусів належати до одного із 38 куренів, який собі сам вибирав. Григорій Патьомкін, тоді вже генерал і князь, вибрав собі „кущівський курінь” і листом із 15. квітня 1772 р. прохав кошового Петра Кальнишевського, щоб його до того куреня вписав, звав у листі кошового „батьком”, обіцював берегти запорозьких прав і вірно служити січовому товариству. Запорожці приняли Патьомкіна до себе й багато собі з цього обіцювали. На Січі прозвали Патьомкіна (там кожний мусів дістати якесь прізвище) „Грицьком Нечосою” тому, що носив велику перуку на голові й не потребував чесатися.
9) Глухів — місто в Чернигівщині, колишня (остання) столиця Гетьманщини; після скасування Гетьманщини там сиділа „Малоросійська Колеґія”, що правила Гетьманською Україною замість гетьмана.
10) кобеняк — назверхній довгий суконний одяг із відкидним каптуром на голову.
11) св. Покрова — покровителька Запорозької Січі; в Січі була церква св. Покрови.
12) Паланка — частина запорозьких земель, що їх кошовий поділив між запорожців. Їх було вісім. Тут, крім запорожців, могли переселюватись утікачі з Гетьманщини, де їм важко ставало жити. На це діставали від кошового грамоту і звалися підсусідками. Ті землі були призначені для тих запорожців, що
