Перейти до вмісту

Сторінка:Чарлз Діккенс. Посмертні записки Піквікського клубу. 1929.pdf/132

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

свілські близькі їхнім серцям, як ніщо в світі, і кожен із них мав змогу констатувати, що виборці спиняться саме на ньому.

Балотували піднесенням рук. Мер підрахував голоси на користь вельмишановного Семюєля Сламкі з Сламкі-Голя. Гораціо Фіцкін, есквайр з Фіцкін-Лоджа, зажадав жеребкування і домігся свого. Потім висловлено подяку мерові за безстороннє керівництво виборами, а мер з свого боку подякував виборцям і побажав, щоб у дальшому він міг керувати сидячи в кріслі (бо на цей раз йому довелося тільки стояти).

Увесь час, поки йшло жеребкування, ціле місто перебувало в гарячці. Все було влаштоване якнайпристойніш і з нечуваною щедрістю. Підгонисті напої по ресторанах коштували незвичайно дешево. Проте чоловіка двадцять виборців не голосували аж до останнього дня. Вони були розважливі та обережні особи й не піддавалися на докази жадної партії, що не шкодувала часу, аби переконати їх. За годину до закриття ящиків містер Перкер попросив приватного побачення з цими інтеліґентними, з цими благородними, з цими патріотичними людьми. Ті дали згоду. Його аргументація була коротка, але перекональна. Всі двадцять чоловіка пішли до урн, і, коли вони повернулися, вельмишановного Семюєля Сламкі з Сламкі-Голя було обрано остаточно.