Перейти до вмісту

Сторінка:Чарлз Діккенс. Посмертні записки Піквікського клубу. 1929.pdf/186

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

гом якої він устиг разів із шість ляснути себе пальцем поносу. — Як ти думаєш, що роблять вони майже щодня, Семі?

— Не знаю, — одповів Семі, — а що саме?

— Вони влаштовують вечірки з чаєм для якогось жевжика, що зветься у них пастир. Стою я оце якось коло крамниці картин на базарі, дивлюсь — на ній висить маленький білетик з написом: „Квитки по півкрони… З усіма запитаннями звертатись до комітету. Секретарка містріс Велер“. Повертаюсь додому, аж у нас засідає той комітет. Чотирнадцять бабів. Шкода, що ти не чув їх, Семі. Виносили вони і якісь резолюції, і голосували пожертви, і різні такі штуки. Присікалася до мене твоя мачуха. Каже: ходім та ходім. Я думав, що буде смішно та й узяв квитка за півкрони. В п'ятницю о шостій вечора вбираюсь я в свій найкращий костюм та й іду з своєю старою. Приходимо в один будинок і там на першому поверсі, бачу, влаштовано вже чай на тридцять осіб. Сидить у кімнаті сила жінок і весь час поглядають на мене та перешіптуються, наче ніколи не бачили огрядного джентлмена під шістдесят років. Потім чую — на сходах якась метушня, і в кімнату вдирається довготелесий хлопець із червоним носом, в білій краватці та як заспіває: „Гряде пастир одвідати свою вірну паству“, а за ним втискується гладкий дядя, весь у чорному, з білим видом і сміється немов херувим. Тоді й почалося, Семі! „Поцілунок миру“, каже пастир і цілує всіх жінок, а коли перецілував усіх, став цілувати їх червононосий. Я саме обмірковував, чи не почати й мені цілуватись, — бо якраз коло мене сиділа уже гарненька леді, — аж тут принесли чай, а за чаєм виступала й твоя мачуха, Семі. Та й вчепились же вони всі за їжу — і зубами, і нігтями. Любо було дивитись, як вони вминали та лизали. Бачив би ти, як накинувся той пастир на шинку та тартинки! Ніколи не доводилось мені бачити такого жеруна та питця. Червононосий і собі не давав маху, але куди ж було йому до пастиря! Ну, добре. Попоївши, заспівали ще якогось гімна, а потім пастир почав провіщати, і провіщав не погано, навіть дуже добре, як узяти на увагу, що перед тим він добре таки напхав собі черево. Раптом схоплюється він з місця