Тут містер Піквік, що довгий час мовчки йорзався на своєму місці, раптом підскочив, немов йому спало на думку кинутись на доктора Бацфаса у високій присутності суду. Владний жест містера Перкера спинив нашого героя, і він уже спокійніше слухав ученого доктора, обпікаючи його обуреним оком, що різко контрастувало із причарованим обличчям місіс Кляпінс та місіс Сендерс.
— Я кажу: „систематичної підлоти“, джентлмени, — повторив доктор Бацфас, прошиваючи поглядом містера Піквіка й звертаючись до нього. — А тепер, коли це слово вже вжито, дозвольте мені сказати відповідачеві Піквікові, в разі він тут, — а я чув: він таки тут, — дозвольте мені сказати йому, що він зробив би благородніш, тактичніш і розумніш, якби не приходив сюди зовсім. Дозвольте сказати йому, що ніякі знаки протесту, що їх він тут подаватиме, не вплинуть на вас, панове, бо ви знаєте, чого вони варті. Дозвольте також сказати йому, як у дальшому казатиме вам мілорд суддя, що присяжних, свідомих своїх обов'язків, не можна ні ошукати, ні залякати. Нехай же він знає, що всі спроби в цьому напрямкові окошаться на наважникові незалежно від того, буде це позивач, чи відповідач, і зватимуть його Піквік, Ноакс, Стоакс, Стайлс, Бравн або Томпсон.
В наслідок цього маленького відбігу від теми очі цілої залі повернулись до містера Піквіка, а доктор Бацфас, спустившися трохи з моральних високостей, куди перед тим занісся, перейшов до викладання суті справи.
— Я покажу вам, джентлмени, що протягом двох років Піквік безпереривно жив на кватирі в місіс Бардл. Я покажу вам, що ввесь цей час місіс Бардл доглядала його; дбала за його вигоди; годувала його; стежила за його білизною, коли він оддавав її прати; церувала її, пришивала ґудзики й провітрювала, коли прачка приносила її назад. Словом, користалася цілковитим його довір'ям. Я покажу вам, джентлмени, що він часто давав її хлопчикові по півпені, а один раз навіть шість пенсів. Від одного свідка ви почуєте — і цього свідчення мій учений колега не спроможеться спростувати або послабити його значіння — ви почуєте, як одного разу він погладив хлопчика по головці і, звідавшись, чи багато
