— Заждіть, містер Вінкл, заждіть, — сказав доктор Бацфас. — Чи не розпитаєте ви його ласкаво, мілорде, про винятковий випадок у поводженні з жінками з боку людини, що могла б бути йому батьком?
— Ви чуєте, що каже доктор, сер? — звернувся суддя до приголомшеного містера Вінкля. — Розкажіть нам про випадок, за який ви згадали.
— Я не хотів би робити цього, мілорде, — благав бідолашний Вінкл, тремтячи в розпуці…
— Дуже можливо, але ви мусите розповісти.
І серед цілковитої тиші містер Вінкл, заїкаючись, розповів, як одної ночі містер Піквік опинився в спальні дами; як у наслідок цього розладилось її одружіння і як їм усім довелося мати справу з містером Напкінсом, суддею й мером міста Іпсвіча.
— Тепер можете йти, — одпустив його доктор Снабін.
Містер Вінкл зараз же залишив ложу і з навіженою швидкістю побіг до готелю „Джорж і Яструб“, де за кілька годин його присутність викрив коридорний. Невдалий свідок лежав на софі і, засунувши голову під подушки, жалісно стогнав.
Тресі Тапмена й Августа Снодграса допитувано по кілька разів. Обидва вони ствердили свідчення свого безталанного друга, і обох їх призвели до розпачу причіпки адвокатів.
Потім викликано Сюзану Сендерс. Доктори Бафас і Снабін узяли її на перехресний допит. Вона завжди думала й казала всім, що містер Піквік і місіс Бардл поберуться. Знає, що після того, як місіс Бардл знепритомніла тоді в ліпні, їхнє одружіння було головною темою розмов у цілому кварталі. Це вона сама чула від місіс Мадбері (власниці дрібної крамнички) і від місіс Банкін (пралі-поденниці), але не бачить їх тут, на суді. Чула, як містер Піквік питався в хлопця, чи хоче той мати нового тата. Не знала, що тоді ж до місіс Бардл учащав один пекар; знає тільки, що за тих часів він був парубок, а тепер одружився. Не наважиться присягатись, що місіс Бардл не любила його, але гадає, що пекар не кохав її як слід, бо інакше не побрався б з іншою. Думає, що місіс Бардл знепритомніла через те, що містер Піквік просив її визначити день для
