Ця сторінка вичитана
Раптом містерові Піквікові здалося, що хтось іде заулком, і він прожогом кинувся попередити своїх приятелів про небезпеку. По перших же словах ученого мужа містер Вінкл переліз через мур назад, а міс Арабела скрикнула й побігла додому.
Карета стояла на своєму місці, коні відпочили, шлях був накочений, фурман — у доброму гуморі. Раніш як Містер Піквік встиг звести дух, товариство було вже коло готелю Чагарник.
— Ідіть зараз же до будинку, сер, — сказав Сем, допомагаючи своєму панові висідати з екіпажа. — Після таких вправ не можна лишатись на вільному повітрі. — Вибачте, сер, — звернувся він до містера Вінкля, — сподіваюся, все вийшло на добре, сер?
Містер Вінкл стиснув Семові руку й шепнув йому на вухо:
— Все гаразд, Семе; все гаразд.
