містерові Снодграсові. Містер Вінкл стеребкався на передок; гладкий хлопець сів поруч і миттю знову заснув.
— Дуже радий бачити вас, панове, — сказав огрядний добродій. — Я добре знаю вас, дарма що ви навряд чи пригадуєте мене. Я кілька вечорів перебув у вашому клубі; побачив сьогодні містера Тапмена і вельми радий, що стрівся з ним. Як проживаєте, сер? Виглядаєте ви непогано.
Містер Піквік подякував і стиснув руку огрядному джентлменові.
— А ви, сер? — з отецькою дбайливістю звернувся той до містера Снодграса. — Чудово? Га? Хороше, дуже хороше. А ваше здоров'я, сер? (до містера Вінкля). Дуже радий бачити вас усіх у доброму здоров'ї. Мої дочки, панове; мої дівчата. А це моя сестра — міс Рахіль Вордл. Теж дівча, але не дитинча; га, сер? — огрядний добродій ткнув містера Піквіка ліктем у бік і зайшовся добродушним реготом.
— Годі, братіку! — сказала міс Вордл, непохвально посміхаючись.
— Та це ж достеменна правда, і ніхто не може її заперечувати, — настоював на своєму огрядний джентлмен. — Вибачте, панове, це — мій друг містер Трандл. А тепер, коли всі ви знайомі, давайте влаштовуватись вигідніш і будемо дивитись на маневри. — Огрядний джентлмен наклав окуляри, містер Піквік втупив очі в прозорну трубу, і, ставши в екіпажі, товариство почало дивитись на військові вправи.
— Джо, Джо! — згукнув огрядний добродій по тому, як фортецю було взято, а обложники й обложені посідали обідати. — А, кляте створіння, заснув знову! Будь ласка, сер, вщипніть його за ногу, прошу. Тільки це й може його розбудити. Дякую; розв'язуй коша, Джо!
Гладкий хлопець, що ногу його стиснуло між великим і вказівним пальцями містера Вінкля, скотився з передка й заходивсь розпаковувати кіш значно швидше, ніж можна було думати.
— Тепер треба потіснитись трохи, — сказав містер Вордл.
Замінявшись жартами про пожмакані дамські рукава й висловивши не раз дотепне бажання, щоб жінки
