Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана
Папагено /співає /. Ла-ла-ла-ла ! У цих людей не діста-
        неш навіть» краплинки води, не кажучі вже про більш
        / 3 люка входить стара жінка з великим кухлем води на блюді/.
Папагено / помітивши ії /. Це мені ?
Стара. Атож, моє пташевятко.
Папагено / знову обдивляється її, п'є /. Вода !...
        Скажи мені, красунечко, у вас тут так завжди частують гостей ?
Стара. Звичайно, пташенятко.
Папагено. Так, так. У такому разі гостей бачити не сподівайся. Сідай, стара, побалакаємо. Скільки тобі років ?
Стара. Хіба у дівчат таке питають ?
Папагено. Теж мені дівчисько !
Стара. Вісімдесят років і дві хвилині.
Папагено. Ха~ха-ха ! То ти ще зовсім молода пташенятко. Слухай, а в тебе коханий є ?
Стара. Звичайно.
Папагено. І такий же молодий, як ти ?
Стара. Ні, він на десять років старіший.
Папагено. Оце так коханнячко ! А як звати твого коханця ?
Стара. Папагено.
Папагено'' /переляканий, помовчавши/. Папагено? А де ж він, отой твій Папагено ?
Стара. Та ось поруч мене, моє пташенятко.
Папагено. Та це щоб я був твоїм коханцем ?
Стара. Егеж, моє пташенятко !