Ця сторінка ще не вичитана
- Папагено /співає /. Ла-ла-ла-ла ! У цих людей не діста-
- неш навіть» краплинки води, не кажучі вже про більш
- / 3 люка входить стара жінка з великим кухлем води на блюді/.
- Папагено / помітивши ії /. Це мені ?
- Стара. Атож, моє пташевятко.
- Папагено / знову обдивляється її, п'є /. Вода !...
- Скажи мені, красунечко, у вас тут так завжди частують гостей ?
- Стара. Звичайно, пташенятко.
- Папагено. Так, так. У такому разі гостей бачити не сподівайся. Сідай, стара, побалакаємо. Скільки тобі років ?
- Стара. Хіба у дівчат таке питають ?
- Папагено. Теж мені дівчисько !
- Стара. Вісімдесят років і дві хвилині.
- Папагено. Ха~ха-ха ! То ти ще зовсім молода пташенятко. Слухай, а в тебе коханий є ?
- Стара. Звичайно.
- Папагено. І такий же молодий, як ти ?
- Стара. Ні, він на десять років старіший.
- Папагено. Оце так коханнячко ! А як звати твого коханця ?
- Стара. Папагено.
- Папагено'' /переляканий, помовчавши/. Папагено? А де ж він, отой твій Папагено ?
- Стара. Та ось поруч мене, моє пташенятко.
- Папагено. Та це щоб я був твоїм коханцем ?
- Стара. Егеж, моє пташенятко !
