Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/53

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


Хлопці. Мила, хочеш з нами йти ?
Паміна. Ах, йде горе через край.
        Любий зрадник, продевай !
        Бо Паміна тут умре,
        Лезо душу відбере !
Хлопці. Ах, нещасна, зупинись !
        Як юнак про це узнає,
        Він од жалощів сконає,
        Він бо любить, як колись.
Паміна. Як, мене він теж кохає,
        А доводить до відчаю !
        Чом обличчя відвертав ?
        Чом до мене не казав ?
Хлопці. Ні олівця на це не скажем,
        А його тобі покажем,
        І сама побачиш ти,
        Що він повний почуття
        І віддасть тобі життя.
        Хочем ми до нього йти.
Паміна. Хочу я його знайти !
Всі Сердець, які вогнем обняті,
        Ніхто не може роз'єднати,
        Пуста для них ворожа лють,
        Боги їм захиот подають ! /Bсi виходять/.
Зміна декорацій.
        / Водоспад, вогнедишна гора. Двоє в чорних латах вводять Таміно і читають йому напис на піраміді/.
Латники. Той, хто, шукавши істину й святу свободу,
        Пройде вогонь, повітря, землю й воду,