Сторінка:Чарівна флейта лібрето (1965).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


Папагено. Чув я, що вона служила тут у у могуьньої царицi ночі.
Таміно Але як ти живеш?
Папагено. А я їм і п'ю як усі люди
Таміно. Звідки ти береш свою поживу ?
Папагено. Ціною. Я ловлю для цариці та її дівчат piзних птахів і за це одержую від них їжу і вино.
Таміно / до себе /. Цариця ночі ? Якби вона виявилась великою володаркою ! /Голосно/. Скажи мені, любий друже, чи бачив ти її ?
Папагено. Тепер я остаточно переконався, що ти-таки з чужої країни.
Таміно. Не сердься на це, любий друже ! Я тільки гадав...
Папагено. Побачити? Нашу царицю? Та ти з глузду з'їхав чи що? Коли ти ще раз скажеш таке, то не будь я Папагено, як не замкну тебе в свою клітку,наче ту папугу, хай та-бе цариця чи зварить чи засмажить.
Таміно. / до себе/. От хижак !
Папагено. Побачити ? Царицю ? Який смертний мiг би похвалитися, що бачив її ?
Таміно''/. до себе/. Тепер ясно. Це саме та нічна цариця, про яку розповідав мені батько. А це, либонь, один з духів, які їй прислужують.
Папагено. Чого вилупився на мене?
Таміно. Бо... я не певен, чи людина ти.
Таміно / підходить до нього /. Та я тебе вважаю...
Папагено. Сподіваюсь, не ха птаха ? Одійди назад, і не зачіпай мене, бо в мене велетенська сила, і коли я на когось розсерджусь / до себе / ..a вiн зapaз же злякається.