Ця сторінка ще не вичитана
10 -
- Красиву, лагідну таку...
- Давно душа від мук холоне,
- Бо ворог мій, мій ворог злий украв дочку.
- Вона так боролась,
- Кричала уголос,
- Вона так ридала
- І марно благала...
- І зникло все передо мною...
- Рятуй, рятуй! луна сама гула...
- Та всею силою нічною їх наздогнать я не змогла.
- Ти, ти, ти, відважний, міцний герою,
- Вернеш мені моє дитя!
- І порятовану тобою
- Тобі віддам назавжди я.
- Таміно /після недовгої паузи/. Чи це не сон був? Чи не мрія? Я бачив справді? Чи, може, примхливий то обман уяви? 0 любов! Ти скерувш цю от руку» це от серце! Тебе благаю, о небо! Прийми обіт ницю: убить злочинця чи померти клянуся! /Хоче іти; Папагено його утримує/.
№ 5 Квінтет
- Папагено /сумно показуючи на замкнений рот/. М-м-м-м...
- Таміно. Зазнав, сердешний, ти відплати,
- І цвенькать вже не будеш ти.
- У силах я лиш співчувати,
- Не маю сил допомогти.
- Перша. Цариця в доброті своїй
- Почула бідний голос твій. /Знімає замок з його губ/.