Сторінка:Чарівна флейта (1956).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

10 -

        Красиву, лагідну таку...
        Давно душа від мук холоне,
        Бо ворог мій, мій ворог злий украв дочку.
        Вона так боролась,
        Кричала уголос,
        Вона так ридала
        І марно благала...
        І зникло все передо мною...
        Рятуй, рятуй! луна сама гула...
        Та всею силою нічною їх наздогнать я не змогла.
        Ти, ти, ти, відважний, міцний герою,
        Вернеш мені моє дитя!
        І порятовану тобою
        Тобі віддам назавжди я.
        Таміно /після недовгої паузи/. Чи це не сон був? Чи не мрія? Я бачив справді? Чи, може, примхливий то обман уяви? 0 любов! Ти скерувш цю от руку» це от серце! Тебе благаю, о небо! Прийми обіт ницю: убить злочинця чи померти клянуся! /Хоче іти; Папагено його утримує/.

№ 5 Квінтет

Папагено /сумно показуючи на замкнений рот/. М-м-м-м...
Таміно. Зазнав, сердешний, ти відплати,
        І цвенькать вже не будеш ти.
        У силах я лиш співчувати,
        Не маю сил допомогти.
Перша. Цариця в доброті своїй
        Почула бідний голос твій. /Знімає замок з його губ/.