Ця сторінка ще не вичитана
- Жрець /до оратора/. Стривай; поговорить я маю також із оцим. /до Папагено/. Чи прагнеш також і ти здобуть подвигами мудрість і доброческість?
- Папагено. Та мені не потрібні ні подвиги, ні доброчесність; аби було де заснути, поїсти та випить. А ще якби знайшлась мені дружина, то був би я цілком щасливий,
- Жрець. Ти знайдеш її, та тільки наприкінці іспитання.
- Папагено. О, а це що - те іспитання?
- Жрець. Поклянись шанувать закони наші і не боятись ніколи смерті.
- Папагено. Дружина фью, а з нею й радощі!
- Жрець. Та боги обрали подругу тобі, можливо...
- Папагено. Ні, вже краще я не женюся.
- Жрець. Та Зарастро вже знайшов тобі дружину, точнісько по тобі на вигляд і на одяг...
- Папагено. По мені якраз? і молоденьку?
- Жрець. молоденьку.
- Папагено. І гарненьку теж?
- Жрець. Не дуже.
- Папагено. А як її ім"я?
- Жрець. Папагена.
- Папагено. Як?
- Жрець. Папагена.
- Папагено. Папагена! 0, от щастя! Хотілося б хоч раз побачить
- Жрець. Ти можеш її побачить.
- Папагено. Так... та... потім... невже то смерть моя обов"яз-кова? /Оратор і жрець перезираються; Папагено уважно дивиться на них/ Прощайте! не женюсь я.
