Ця сторінка ще не вичитана
- Таміно і Паміна. Прощавай! Ах, прощавай! Ах, любий спокій знову настав
- Прощав а й, проща вай!
- Зарастро. мерщій іти дав слово ти! Година б"є.
- Папагено /вбігає/. Нема повітря! Біжить- мерщій од лані... Чого пішов я не по тій дорозі! /До оратора, який з факелом у руці виходить з дверей, куди повели Таміно/. А, ось і ти. Скажи-но, де вік? Куди тепер верстав шлях Таміно?
- Оратор. Чому відстав ти? Нe йшов за ним?
- Папагено. Але ж одну хвилинку, а він летить, наче вітер.
- Оратор. Милосерді бота знов прощають тобі, але ніколи не взнаєш ти блаженства справжнього.
- Папагено. Був би ковток винця, - нічого більш не треба.
- Оратор. А більш нічого ти не бажаєш?
- Папагено. Поки шо ні.
- Оратор. Дурний! Ти його одержиш /виходить. З землі з'являється посудина з вином/.
- Папагено /п'є з різкими гримасами/. О, от чудо! От краса! Ах, я раюю! Були б крила у мене тепер, полетів би я на сонце, позривав би зірки, Але це вино міцненьке... Добре так мені б"є у голову... і в серці вогонь палав, у нім діється надто незвичайне щось!
№ 20. Арія
- Папагено. Замужню чи дівчатко
- Тут Папагено жде!
- З собою голуб'ятко
- Розраду приведе!
- Я буду весь день об"їдатись,
- Мов князь той вельможний пищатись,
