Ця сторінка ще не вичитана
- Вже боре їх мудрець,
- О, любий спокій, повернися
- І знов на сході оселися:
- Земля сіяє раєм там,
- Там смертні рівні божествам.
- Перший. Поглянь, журба жене Паміну.
- Другий і третій. Та де ж вона?
- Перший. Вона загине.
- Юнаки. Її женуть кохання муки.
- їй простягнем ласкаві руки.
- Сердця нам крає цей відчай!
- Юначе, швидше повертай!
- Іде! Іде! до нас!
- Скоріше заховайсь,
- Усі до неї придивляйсь.
- Паміна /напівбожевільна з кинджалом у руці/.
- То справді ти мені жених?
- А, може, у думках журних?
- Юнаки. Який жахливий зміст цих слів!
- Від неї розум відлетів.
- Паміна. Терпіння, любий, я твоя -
- Поберемось на все життя.
- Юнаки. Дівчина нещасна вперто
- Думає про хвилю смерті.
- Бідна люба! Зупинись!
- Паміна. Хочу вмерти. Любий скрізь
- Забуває про кохання,
- Я ж кохаю без вагання.
- Мати це дала мені /показує кинджал/.
