Сторінка:Чарівна флейта (1956).djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана
Юнаки. Кари на тобі страшні.
Паміна. Легша із життям розлука,
        Ніж така нестерпна мука.
        мати, мати! Зо зла прокляла,
        Щоб нещасна я була. Юнаки. Мила, хочеш з нами йти?
Паміна. Ах, йде горе через край.
        Любий зрадник, прощавай!
        Вмить Паміна тут помре -
        В себе душу відбере /хоче заколотися/.
Юнаки. Ах, нещасна, зупинись!
        Як твій любий це узнав би,
        Він од жалощів сконав би,
        Вірить серцем, як колись.
Паміна. /спам"ятовується/. Як, мене він теж кохав,
        А доводить до одчаю. Чом обличчя одвертав І до мене не казав?
Юнаки. Ні слівця тобі на скажем,
        А тобі його покажем,
        І сама побачиш ти,
        Що він повний почуття
        І віддасть тобі життя.
        Хочем ми до нього йти.
Паміна. Хочу я його знайти.
Всі. Два серця, пристрастю обняті,
        Ніхто не зможе роз'єднати.