буде переможеною, хіба не торкнеться це долі пролетаріяту инших країн. Це стосується також і до буржуазії; доля окремих представників буржуазного класу, як і цілого класу та всього суспільного ладу, вирішується вже не в одній якійсь країні, а у світовому масштабі, і спільність долі, що утворюється, охоплює цілий світ.
Далі Бауер каже: зі спільносте долі виростає спільність вдачи. Те що складає національний характер, є надто хитке та невиразне явище. Звичайно, можна сказати, що у німецького робітника та буржуа є щось спільного в характері, що робить обох німцями; також і в французського, російського та вкраїнського робітника й буржуа. Але з погляду вдачи то є ще велике питання, чи не є німецькій, французський та російський робітники більш подібні один до одного, аніж кожний з них відносно до своєї буржуазії.
Взагалі вдача утворюється зовсім не по націях. Візьміть моряків ріжних націй. Вони, звичайно, мають між собою якісь спільні риси характеру, і ці риси виступають яскравіше, різкіше, аніж ті, що лучать моряків кожної національности з їхньою буржуазією — чи то з поетами, чи то з інтелігенцією цієї нації.
Коли ви порівняєте селянина з інтелігентом, то між німецьким інтелігентом та німецьким селянином виявиться, може бути надто більша ріжниця, як між німецьким та французським інтелігентом.
Якщо візьмете так звану літературну богему, писменників, поетів, художників, то ви побачите, що ця група є інтернаціональною по своїй вдачі, будь то організація німецька, чи якась инша. Одно слово, характер то є річ надто непевна і не може бути підставою задля визначення нації.
Ми знаємо, яке значіння має культура. Може бути, що національна культура є тим елементом, що ним можна би було визначити націю. Бауер так і ставить питання.
Але коли приглянутися уважно до змісту нашої культури, то треба визнати, що тенденція розвитку йде в напрямці інтернаціональної культури. Скажемо, солом'яні дахи в селах, це риса національна: в Германії ви ніде не здибаєте солом'яних дахів, тільки залізні, лапті — це елемент національний, а чоботи та галоши — продукт інтернаціональний; електрика — момент інтернаціональний, а «лучина» та каганець яскраво національний; авто-інтернаціональний, а наш драбинчастий віз — національний, в инших країнах ви їх не зустрінете; залізниця має характер інтернаціональний, а наші шляхи — національний і т. и., і т. и.
Зіставте де-кілька таких моментів і вам стане ясно, де перевага — на боці національного, чи інтернаціонального моменту.
Також стоїть справа і з культурою більш потонченою, духовною. Візьміть, прикладом, науку. Був час, коли кожна нація мала свою науку; так була латинська медицина, проте наша є інтернаціональна. Був час коли кожний лікував на свій лад.
