|
МАРТІН АНДЕРСЕН НЕКСО. Martin Andersen Nexö |
Пролетаріят і мистецтво — чи не все одно це, що сказать: революція і мистецтво? Чи знову: Мистецтво й будуччина? Яке буде мистецтво прийдешнього? Чи скоро пролетаріят зуміє виявити свою істоту в самостійному мистецтві, та яке воно буде? Це питання багаттьох цікавить в класовому русі пролетаріяту, а передусього саме його провідні елементи. Відповідь на це дасть тільки сам пролетаріят і може досить пізно. А як мистецтво — за вийнятками, що тільки стверджують правило — найбільше буває продуктом певного культурного грунту, а не пробиває нові шляхи, то ж не дуже шкода, коли доведеться трохи зачекати на відповідь.
Один мій знайомий чоловік — типовий буржуазно-ліберальний естет та остільки революційний в справах літератури, що буржуазні дами приємно сахяються, коли він викладає свої думки — поїхав до Росії, щоб віч-на-віч познайомитись із революцією. Йому конче треба було поїхати, аби не стратити своєї репутації яко „enfant terrible“ в буржуазному суспільстві. Але він довго не міг очуняти — для його все було надто грубе, надто просте, надто матеріяльне. Коли він кінець кінцем потрапив у театр, він зробив відкриття, що техніка була цілком нова. Декорації складались з самих трикутників — це могло б символізувати хоч триєдиного бога, хоч три міри простору, хочь трьохбічність людського розуму; суфлер сидів серед слухачів і читав так голосно, що всі чули; актор, що хотів дати поглиблену в себе натуру, розвязав своє завдання геніяльною символікою — саме в той спосіб, що повернув свої ноги одну до одної всередину. З того часу він клянеться російською революцією. Багато є на світі отаких, що, як і той чоловік, визначають своє відношення до революції в залежності від того, як відбувається справжня революція в театрі.
- ↑ Від рдеакції. Ця стаття написана автором для „Червоного Шляху“. Мартін Нексо, сучасний європейский письменник, взяв на себе в дальнішому на сторінках „Червоного Шляху“ освітить стан мистецтва в головних країнах сучасної Європы.
