сальному розмірі, так до війни видатки Франції рівнялися 5 міліярд. франків. В 1922 році бюджет нормальний складів коло 25 міліярдів франків, репараційний також біля 25 міліярд. франків. Вважаючи на те, що французський франк упав в ціні зараз в 2½ рази, маємо в довоєнних франках, що один нормальний бюджет більше в два рази довоєнного бюджету.
Особливо збільшились видатки Франції по утриманню армії і виплатам боргів, які досягли зараз 5 міліярд. золотих франків. При цьому по своїх боргах Америці і Англії Франція поки що не платить навіть процентів. При таких умовах неминучий є дефіціт. В. нормальному бюджеті видатки передбачаються в 24 міліярд., а прибутки в 20 міліярд. Дефіціт в 4 міліярд. франків можна покрити лише позичками. Навіть французські економисти, напр. Геррео, бувший міністр, депутат департаменту Рони, обчисляє цей дефіціт значно вище. Увесь же дефіціт по нормальному і репараційному бюджетові досягає 17 міліярд. франків. Поскільки Германія також не має змоги покрити свій репараційний бюджет, то заборгованість Франції та її фінансове становище гіршає с кожним днем. А поскільки промисловість і хліборобство Франції не досягає ще розмірів до військових, то весь тягар нових податків лягає знов на народні маси. Щоб заспокоїть їх французське правительство увесь час кричало, що Германія повинна заплатити за все. Рурська авантюра повинна «оправдати» діяльність правительства перед очима широких мас французького населення.
До того ще треба одмітити, що Франція боїться реванша з боку Германії. Поскільки населення Франції зменшується, а промисловість не працює так активно як німецька, Франція боїтся, щоб через де-ділька десятків літ Германія, маючи в руках могутню Рейнську промисловість і невичерпані запаси вугілля, зміцниться настільки, що зможе знову відвоювати втрачене. Про це говорить в свойому таємному докладі голова фінансової комісії Дарнак, якого послав Пуанкаре в Ренську та Рурську область для ознайомлення з становищем на місці. По тих же причинах, по котрих Франція хоче захватом Рура знищити силу Германії, Англія і почасті Сполучені Штати заінтересовані в тому, щоб Рур лишився в руках Германії. Економично Англія, як країна з великою зовнішньою торговлею заінтересована в збереженні Германії, як ринка для збуту своїх товарів, по друге Англія боїться економичного зміцнення Франції, яка, захопивши Рур, звільниться від залежности Англійського вугілля. Через це Англія ще до окупації Рура всіма силами противилась їй, і Франції довелося відважитися на останню без згоди Англії, за піддержкою Бельгії та Італії. Із всіх держав Бельгія остаточно звязала свою долю з долею Франції, Італія ж має на меті, одержавши частину Рурського вугілля, звільнитися також залежности від дорогого Англійського вугілля. Проте політика диктатора Італії поки ще не зовсім означена.
Забезпечуючи свій фронт від Англії, Франція намагається перетягти на свій бік Малу Антанту і скласти так званий континентальний блок. Для цього Франція, не дивлючись на своє скрутне становище, фінансує Польщу і Чехо-Словачину. Цим пояснюється також і постанова Ради
