Мадмуазель Ар'йон це подобалось, і вона ще росказувала про талановитого пуделя. Сайгор мовчав. Вдарити ж собаку він не рішався, бо це-б значило викликати ще один „скандал“.
Хотів заснути і не міг: комарі дзичали над вухом і палили руки й обличчя. — Стихло. За стіжками важко дихала Тоня і щось незвязно говорила. Студент мовчав. Зрідка верещала мадмуазель Ар'йон і тоді незвязно говорив тип.
… — Ви не спите?
Сайгор повернувся. — Сказала баришня Татьяна.
Іще раз:
— Вам не холодно?
— Ні.
— Я думаю, — і засміялась.
— Що думаєте?
— Думаю — не холодно.
Несподівано фаркнуло: „ідіотка“. Потім рахував до сотні: заснути. Хотів, щоб було байдуже, але дратувала і баришня Тат'яна і останні баришні, що безцеремонними рухами в сіні чимсь щось трівожили. Просковзнула мисль — мабуть від нуди — як клапоть туману: підлізти до Татьяни і навалитись, облапати її, — один чорт, натякає ж сміхом?
Мадмуазель Ар'йон раптом стихла і важко задихала.
Тоді Сайгор не витримав: підвівся і пішов повз стіжків. Але не пройшов і десяти-п'ятнадцяти кроків — почув голоси. Потім знайомий мотив: тихо співав Григорій. Зупинився.
|
Будьоновець на коні, |
вивів Григорій і стих. Сказав жіночий голос:
— Бач, і сам співаєш! Чого ж ти так за камісарів?
— Дурна! — відповів Григорій, — сам я й камісар і камуніст.
— І камуніст?
— І камуніст, — роздратовано сказав Григорій і враз ще випалив:
— Хіба агітнуть тебе? Га? Ну от говори: ти знаєш, що таке „чон“? Не знаєш? Ну й мовчи!.. Відкіля ти? З віли? Видно, що від бариньки… Ех! Щоб бариня вгарєла… много сахару поєла… Держись! Ще раз агітну!
— Хі! Хі! Куди поліз? Ач який! Спершу полапай як слід!
— Що там лапать? Не кадєтка ж? Ні?
Далі Сайгор не чув. Прийшов і ліг на своє місце.
Зареготала мадмуазель Ар'йон і голосно сказала:
— Сеньйори, не спите?
Відповіли: студент, Тоня, Татьяна — не спали. Сказав тип:
— Майне кляйне медхен, у вас чудова фантазія. Сеньйори, айда на ставок купатись. Це ж прелість: купатись уночі
