Цю сторінку схвалено
Назустріч пливли буйні трави в зелений океан дерев.
На другій версті пудель, нарешті, відстав і повернувся на вілу. Сайгор подивився йому вслід: до болю хотілось розмозжити собачу голову. І тільки на шостій версті, коли раптом брякнуло огняне сонце, згадав день, ніч — там — і почервонів.
Перша віла, на взгір'ї, майнула білим крилом і пропала за обрієм.
Сайгор суворий і блідий поспішав до города.
