З жахом невимовним дивиться на них поетка. Тужливими зойками пронизана її творчість… Слізним острахом за чистоту власної душі квилить її серце… А слова, слова малюють ідеали соціялізму, керуючись плямами на білизні комуністів… Відповідальних робітників… Активних діячів… Плями брудної білизни?
А хіба це є чим иншим, коли копирсаються в подробицях особисто-інтимного життя окремих осіб? Ні, сумніву немає!
Джерелом творчости поетки стала брудна білизна. Це — так. Бо не творити поетка не в силі. На те вона й поетка.
І по плямах брудної білизни малює жахливі уявлення майбутнього життя в соціялістичних країнах… І довго і гірко ридає в нестямі під вражінням тих уявлень…
А після складає поезо-молитви до бога з благанням рятунку рабів своїх.
М. КОЖУШНИЙ.
Ми — машини,
Ми — електрика,
Двигуни історії,
В нас червона орнаментика,
Усипана зорями.
Сини славних незаможників,
Наймити ображені
І з очами-зорями
Шляхами терновими
Все собі покоримо.
Далеч нам показує
Зоря-п'ятикутняя,
Закладем підвалини
Мурами-бетонами
Будові Майбутнього.
Ми — машини, —
Ми — електрика,
Двигуни історії,
В нас червона орнаментика,
Усипана зорями.
