Їх треба знищити. Які ж ті плями? Звідкіля? Яким чином?.. Звичні, чи випадкові?…
Непоборна потреба зазирнути в те далеке, щасливе життя чужих… Життя, відоме з чорного ходу, уривками. Хоч по плямах утворити його. І поетка з плям брудної білизни в своїй уяві оживлює яскраві образи, слова, вчинки, оточення…
Бо хіба ж може поетка не творити? Хай живе вона в льоху серед помий та брудної білизни… Дарма. Ніщо не може завадити її творчості. На те вона й поетка.
Хто здолає закинути їй, що джерелом її творчости для неї з'являються… купи брудної білизни?
Хто кине їй докір? Хто пошле догану? Хто одважиться?
|
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . це була перша.
А другу ще змалечку прозвали поеткою. Вона була тендитною істотою, захованою від життьової боротьби мурами панської родини. Геніяльні твори поетів і музик всесвіту поетка натхненно передавала в словах, співах і грою на піяніно. Лише про сум… Тільки про тугу… Її вбрання знало лише чорну й білу фарби. — Ознака постійної жалоби її духа за прекрасно-радісним життям на землі.
Її очі одверталися від всього грубо-одвертого, яскравих фарб, страждання людей, гидкої вбогости…
Жила замкнувшись в собі самій. У неї, як і в кожного поета, серце було переповнено невгомонним сумом, безмежною тоскою. Тоскою… Сумом… Глибокою тугою поета, що не знає, якими вогневими слізьми залити тоску? Якими журно-жалібними піснями вколисати той сум? І якою примарою особистого щастя можна обдурити чорну журбу?
І вона творила… Бо не творити була не в силі. Як і кожна поетка.
Але світ, де жила її душа, був иншим… Постаті в сніжно-ясних вбраннях, осяяні красою власної жертви на користь своєї душі. Святі. Праведники. Пустельники. Мученики. Перші часи християнства. Егоїзм, возведений в ореол святости. От був світ її духа, привабливе життя її мрій.
Її поеми повні були тих образів, осяяних сяйвом воскових свічок по церквах… Та Жовтень порушив тую творчість.
Галасливий, брудно-кривавий, з кулеметами повстань, розстрілами чека, реквізіціями й евакуаціями, грізний Жовтень!
Виселили. Реквізували піяніно для школи… Ціла родина в одній кімнаті. Ніжні руки поетки примушені прати, прибірати, мити й варити… І коліра суконь не має змоги дотримуватися.
А навколо нові люде… Нові владарі життя. Ті, для яких не існує нічого зі старих звичаїв, законів, моралі… Одверто-щирі в особистому житті. Всі, як один… Певні-переконано в своїй правді, у власному праві.
