Сторінка:Червоний шлях №5 (26) (1925).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

ГРИГОР’ЄВЩИНА

69

Григор'євці з дому мали вісті про розкладку, комісарів, харчові загони, а петлюрівська агітація спритно використовувала куркульські скарги, під'юджуючи партизанів до незадоволення й обурення.

В наслідок такого стану, незабаром по тому, як добув Одеси, Григор'єв вертається з своїм загоном до рідного Олександрійського повіту. Гострі антирадянські настрої григор'євцям стали наявний факт. Сам Григор‘єв підлягав впливові Тютюника. Григор'єв і собі за готовим ладом узявся скаржитись на Московську окупацію, подавши гасло: «Геть з комуною». Незабаром вирішено зняти повстання. Тютюник поїхав до Київа дізнатись, хто їм допоможе. Боротьбисти, яким він доводив, що Григор‘євське повстання є неминуче, певної віцповіди не дали; проте виявилось, що незалежники, які висунули Зеленого допоможуть і Григор‘еву. Як повернувся,Тютюник з Київа, Григор'єв на своїй мапі до-речи вона була й за скатерть синім і червоним оливцем відзначив район розпологу своїх загонів і сказав: «оце моя територія, а це більшовицька. Звідси ми їх будемо гнати». Тутже вирішено писати й декларацію повстання. Обговорювано справу, на кого орієнтуватись. Григор'єв завважив, що є дві сили, на які можна спиратись. Це ліві ес-ери й Денікин. Треба когось вибрати. Тютюник не пристав на таку думку, завваживши про потребу йти під українськими національними гаслами.

Григор'єв який являв собою політичного нездару, швидко погодився з такою думкою, як і з пропозицією Тютюника назвати декларацію «Універсал».

Склавши універсала Григор'єв та Тютюник закликали одного з своїх штабних Титаренка, колишнього редактора петлюрівської газети «Звенигородська Думка» й наказали йому узятись друкувати універсала, провадивши цю працю найсекретніше.

Титаренко в похідній типографії почав друкурати універсала, а Григор'єв та Тютюник обмірковували операційний план повстання. Тютюник, який линув до УНР всіма фібрамм своєї контр-революційної душі, запропонував такого плана.

Григор'євські повстанці захоплюють всю територію межи Богом і Дніпром, додержуючи за опорні пункти Одесу, Херсон, Балту, Бірзулу. На Лівобережжя виходить ряд повстанських загонів й окремих організаторів, які мусять узятись до терору, утворити на Лівобережжі анархію і таким чином тримати там частину Червоної Армії. А головні сили Григор'єва рушають на Правобережжя і йдуть з’єднатись з Петлюрою.

Не мавши жадних принципів дурисвіт й авантюрист Григор'єв не погодився на цього плана з особистих міркувань. Військові успіхи вплинули на пожадливого слави отамана, що не хотів був поділити майбутні лаври з Петлюрою. Замість пристати на Тютюниковського проєкта він утворив власного плана походу на Харків, захопивши Лівобережжя. Петлюрі він надавав змоги самостійно діяти проти Київа. Григор'єв волив стати між Петлюрою, що йшов з заходу, й Денікиним, який наступав зі сходу. Йому хотілось набути сили, яку Денікин і Петлюра вважали-б за рівну своїй.

За честь оголосити повстання довелось Тютюникові. Саме тоді, як повстання вже було готове, універсала було друковано тисячами примірників, а григор'євські командири лише чекали на гасло, до Григор'єва приїхала інспекція з фронтового штабу. Разом з нею Тютюник поїхав до Влисаветграду, де містились головні григор'євські сили. Підчас мітингу