Сторінка:Червоний шлях №5 (26) (1925).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

70

Б. КОЗЕЛЬСЬКИЙ

прикро змінивши тон, він оголосив повстання. Інспекцію було арештовано. Поширивши універсала Тютюник повернувся до Олександрії. Петлюрівцям щастило, бо Тютюник повернувся вчасно й до-речи.

До Григор'єва приїхав з Політуправління 12-ої армії політробітник Шафранський і встиг надто вплинути на отамана. Григор'єв завагався й ладен був одмовитись од свого наміру, але Тютюник і загальний настрій обуреної куркульської партизанщини переконали його, що рачкувати пізно.

Шафранський використав свій вплив на Григор‘єва тільки тією стороною, що йому довелось вирвати з рук розлюченої банди арештованих комісарів і політробітників і вивезти їх екстреним потягом, якого дав йому Григор'єв. Кілька годин згодом після того, як було оголошено повстання, Одеський Губревком прямим дротом викликав Тютюника.

Один комісар встиг утікти захопивши поротяга. В дорозі він телеграфував в Одесу про події, які щойно відбулись.

Тютюник, щоб виграти час, казав дротом, що він сном і духом не знає про повстання, але органи Радвлади узялись вживати заходів спинити повстання.

Григор'євський універсал став за гасло, до поєднання й виступу всіх петлюрівських і білогвардійських елементів. Незабаром по оголошенню повстання відбувся такий випадок. До Григор'євського вагона білогвардійський офіцер прийшов запропонувати свої послуги. Не вважаючи на те, що Григор‘єв мав багато цього кодла, він одмовився прийняти офіцера, бо той був місцевий житель і селянство знало його за учасника карних експедицій. Ображений білогвардієць вийшов з вагона й при Григор'єву застрілився.

Почавши операції проти червоних частин, Григор‘єв віддав Тютюникові Херсонський і щойно утворений Григор'євський полки, а решту сили лишив собі. Тютюник пішов добувати Катеринослава, а Григор єв рушив на Полтавщину. Зрозуміла річ, що Радвлада, якій внутрішній і зовнішній стан тоді був надто скрутний, не змогла зразу дати Григор'євській зраді добру одсіч. Слід пам‘ятати, що виступ Григор'євської банди зіпсував наші плани. Як-би не Григор євщина, Румунія не зважилась-би напосісти на Радянську Угорщину, а Радвлада на Вкраїйі була-б розвинула планове будівництво. Недаремно-ж Григор'євським повстанням цікавився Ленін і з телеграм, які одержав Раковський, як повстання було ліквідовано, одну з перших надіслав якраз Ілліч.

Тютюник добув Катеринслава, примусивши невеличкий Катеринославський гарнізон вийти з міста й отаборитись за мостом через Дніпро Але не встигли добувши банди Катеринослава опанувати як слід, несподівано натрапили на опір. Захищати свою владу повстав Катеринославський пролетаріят. Героїчні робітники з Брянських заводів озброївшись чим довелось нагло напали на Григор‘євські банди і вигнали їх за місто. Тютюник узявся бити з гармат, але добувати знов не наважився і пішов на станцію Верховцово. До нього прибув кур єр від Григор'єва з наказом вислати йому Херсонський полк.

Тютюник зрозумів, що Григор'єв десь п‘є гіркої. А через кілька день виявилося, що плани скинути Радвладу не що инше, як дощові бульки.

П'ятнацятитисячна Григор'євська армія, яка під червоним стягом завжди мала перемогу, ставши проти Радвлади згубила найцінніше — революційну ідею, ту ідею, що злютувала її, загартувала перетворила на одностайну бойову силу, надхнувши переможного ентузіязму.