Сторінка:Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu/100

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

у простій передачі фактів і у всьому обвинувачував фактичного редактора Ф. П. Матушевського. Той, по своїй мягкій вдачі, слабо парирував, за те коли доводилося Леонтовичеві зрізуватися з Грінченком, то він діставав одсіч у такій гострій формі, що аж збоку ніяково було слухати. Мене обурював не зміст думок Грінченка, а форма, в якій він їх висловлював. Вона була така груба, тон такий докторальний, наче ґенерал говорить з прапорщиком, що аж душу вивертало. Леонтович виходив з себе і вигукував, що він не хоче, щоб під його іменем виходила ґазета, що підбурює проти заможніх кляс. Бачучи, що діло може дійти до розриву і до гибелі ґазети, я почав умовляти Леонтовича, щоб він передав Ф. П. Матушевському офіціяльне редакторство. Він наче згоджувався, а коли я підняв це питання на редакційнім комітеті, то Леонтович почав мене попрікати, що я умовився з Грінченком і Ко і ми хочемо його виперти з ґазети. Одним словом почалося таке, чого я й описати не можу. Мені здається, що ввесь тягар становища падав на мене, бо я був тим буфером, об який билися обидві ворожі сторони. Я заспокоював і ту і другу сторону, але кожна з них вважала мене союзником другої сторони і я остався самітній з своєю невідступною думкою: як би зберегти ґазету, як би не дати їй пропасти через внутрішні сварки.

Треба ще при цім завважити, що у мене було й своє особисте горе й клопіт: у Левка почала підійматись температура, лікарі порішили, що йому треба робити операцію. Після операції, вже вдома Левкові стало гірше, температура підійнялася так, що він почав марити. Я певен був, що це затроєння крови, але потім виявилося, що йому прищепили, при операції в університетській клініці, бишиху (рожу). Я не знаю, як я пережив цей час: вдома мучило становище Левка, боязнь за його життя, а в редакції щоденні сварки. Там раз-у-раз діло доходило до того, що на завтра може ґазета й не вийде. Леонтович, доведений Грінченком до крайньої міри роздратовання, кричить:

— Чорт з нею, з ґазетою, як терпіти отакі образи!