По Україні так, як по Европі, можна їздити з простим народом у третій клясі, а в Московщині не можливо, бо крім того свинства, що вона перетерпіла та московської лайки наслухалася, вона ще там набралася паразитів, якими кишить московський народ. Не дивно, що тепер, остерігаючи від зарази тифом, розліплюють скрізь по стінах плякати з заголовком: „Одна вош вреднее ста соціял-соглашелей“ (меньшевиків та соціял-революціонерів).
На Великоднім зїзді Демократичної партії 1905 року я склав у подробицях звіт про зїзд журналістів, але це мало кого цікавило; з одного боку всі були заняті тоді росколом нашої партії, а з другого політичне життя йшло таким скорим темпом, що ми ледве могли поспівати за ним.
Ледве скінчився зїзд журналистів, як незабаром мав бути зїзд представників Земства і нам треба було виступити і на тому зїзді. По ініціятиві І. Шрага ухвалено для того зїзду таку резолюцію:
„Представники різних місцевостей України, зібравшися в Київі 21-го квітня, через уповноваженого ними гласного Чернігівського Ґуберніяльного Земства І. Л. Шрага, мають честь заявити:
„Ми визнаємо необхідним невідкладне здійснення в Росії основ політичної свободи, встановлених Установчими Зборами, скликаними на підставі загального, рівного, безпосереднього і таємного голосування. Але, крім того, зважаючи на різноплемінність населення Росії і необхідність децентралізації державного управління, вважаємо незвичайно важним звернути увагу зібрання, багатьом членам якого певне прийдеться взяти участь у виробці основних законів обновленої Росії, на те, що справедливе рішення національного пптання у великій мірі розрішить і инчі питання державного життя і глибоко відібється на добробуті всієї Росії. Справедливе-ж і правильне рішення національного питання в Росії можливе лише тоді, коли на майбутніх установчих зборах будуть вироблені основи такого
