Тим часом у Лубнях вийшов, явочним порядком, під редакцією В. Шемета, „Хлібороб“. Він зробив у Київі цілу сензацію: на вулицях просто виривали його з рук у ґазетчиків. Писалося в йому дуже сміло і гостро, хоч такою штучною мовою, що мене аж сум брав. Всі почали дорікати одно одному, чому й ми не почали видавати ґазети зараз, а постановили випускати з нового 1906 року. Але по ґазетах пройшла чутка, що незабаром будуть оголошені правила для друку, а явочним порядком видавати не можна, то ми й рішили вже чекати нового року.
Врешті вийшли правила про друк і ми рішили, на основі їх, подати заяву, що я видаватиму щоденну ґазету „Громадське Слово“ та місячник „Нове Життя“. Почали ми складати плякат, який мали розсилати скрізь, оголошуючи про наші видання. Грінченко з Єфремовим склали такий проєкт наче якусь проклямацію: там було, що ми стоїмо за Установчі Збори, за соціялістичний устрій і т. д. Насилу мені, та особливо Леонтовичу, пощастило збити трохи запал усіх, що стояли за цей проєкт, а всетаки він вийшов такий гострий, що хоч цензура й дозволила надрукувати його, але дала знати ґубернаторові, що видавати ґазету з такою програмою дозволити неможна[1]. Коли я,
- ↑ „Громадське Слово“, щоденна політична, економічна і літературна ґазета почне виходити в Київі з 1-го січня (января) року 1906.
„Громадське Слово“ даватиме щоденний огляд життя політичного, громадського, економічного і літературного на Україні, в Росії і по чужих землях; звістки про всякі світові події цікаві нашим людям, поезії та оповідання, наукові фелєтони і т. и.
„Громадське Слово“ буде стояти за рівне усім право і справжню волю особи, слова, друку, віри, зборів і спілок; права ці повинен забезпечити закон, що видадуть народні посли вибрані вселюдним (загальним), рівним, безпосереднім і таємним голосуванням.
„Громадське Слово“ оборонятиме право українського народу на своє національно-політичне життя і через це вимагатиме автономії України, щоб народ український сам порядкував своїми справами і мав свою краєву народню раду (сойм), а инчим народам на українській землі, щоб забезпечені були також їхні національні права.
„Громадське Слово“ відстоюватиме за такі-ж самі права усім
