Характерно й те, що протягом першого століття по смерті Шекспіровій один лише вікарій Уфд записав деякі відомості в самому Стретфорді, а саме, що — «пан Шекспір був людина простодушна, любив за часів юнацтва відвідувати театри, витрачав що-року 1000 фунтів і вмер од надмірного пияцтва»[1]. Дослідження пізніших шекспірознавців ані трохи не розкривають цієї біографічної таємниці, ще більш її згущуючи. Довідуємось, напр., що 18-літній Шекспір (р. 1582) одружився з дочкою фермера — Ганною Сесуей, що з 1586 по 1592 р. він десь мандрує, з'являється р. 1592 в Лондоні, грає в трупі лорда Чемберлена, а з 1597 р. живе в Стретфорді. Творець лихваря Шейлока, він сам поринає в багно судових позовів, комерційних спекуляцій, притягаючи до суду, наприклад, Джона Клейтона й Роджерса, які заборгувалися йому в сумі 10–20 карбованців, відкупає збір вовни. Що-до Шекспірового заповіту, то цей, здавалось би, першорядної ваги біографічний документ, викликає в нашій уяві яскравий образ типового дрібного буржуа в стилі Бальзакового Гранде чи Гобсека й жодною мірою не звязується з уявленням про автора «Короля Ліра», «Отелло», «Бурі». Жодного слова про книги, про рукописи, видання своїх творів, а з тим докладно, до кумедних подробиць, відзначено, які саме речі й яке число фунтів стерлінгів припадає на родичів і знайомих Шекспірових. Єдиний в історії літератури заповіт, немов би злий чийсь жарт!.. «Буря» — поетичний заповіт Шекспіра й реальна «духовна» — не можна вигадати більш нісенітного, нечуваного контрасту!
Ми далекі, розуміється, від романтичного погляду на поета, як «жерця», що завжди й повсякчас підіймається над мізерну, прозаїчну «юрбу», знаємо, що й Пушкинів Моцарт у повсякденному, реальному житті незрідка був «гуляка праздный», що не можна ототожнювати людину й артиста, але все ж таки — як пізнати в Шекспірові і авторові «Гамлета» Стретфордського буржуа, що його надгробне погруддя нагадує невмирущого гульвісу Фальстафа?
В статті до «Гамлета» в виданні Брокгауза проф. М. Розанов, аналізуючи трагедію, відзначає деякі автобіографічні її моменти, але вони досить сумнівні, як от, наприклад, ніжна
- ↑ Див. Ф. Шипулинський. Шекспир-Ретленд. М. 1924
