претації Шекспірового героя дають і літературні джерела трагедії — середньовічна скандинавська легенда про Амлета в хроніці данського літописця XII-го в. — Саксона Граматика. З цієї саме легенди в її переробці істориком Карла IX Бельфоре, з його «Трагічних історій» («Histoires tragiques» — 1564) запозичив Шекспір сюжетну схему своєї трагедії — братовбивство й одруження з жінкою вбитого (один із правителів Ютландії, Фенгон, убиває свого брата Горвендила), удаване божевілля юного сина Горвендилового Амлета, вбивство дворака, що підслухав розмову Амлета з його матір'ю Ґерутою. З цієї самої саги взято такі мотиви, як от заслання Амлета та підроблення листа, що везуть англійському королеві Амлетові супутники. Змінюються в Шекспіровій трагедії тільки останній мотив легенди — довге і щасливе панування Амдетове. Герой саги, за характеристикою М. Розанова, — «людина хитра, обережна, байдужна й відважна. Амлет має свій певний план помсти, до здійснення якого неухильно йде»[1].
Зіставляючи Гамлета трагедії з героєм саги, М. Розанов гадає, що останній в Шекспіровій п'єсі підпадає під «ґрунтовну переробку», навіть, що це «дві цілком ріжні постаті», що «грубого й жорстокого местника заступає людина з ніжною духовною організацією». Проте досить інтенсивні спроби сучасних критиків Шекспірових знайти справжнє, не споетизоване, не театральне обличчя Гамлетове, — примушують нас обережно ставитися до категоричного твердження Розанова. «Перш за все — пише в своїй статті Обручев — слід відмовитися від традиційного уявлення Гамлета, як героя вишуканого, шляхетного, величного, в чорній кереї на блакитній підбивці». До того ж і сам Розанов зазначає, що в першій редакції трагедії образ данського принца похмурніший, що тільки в другій редакції «Шекспір примушує оплакувати Полонія» і взагалі в ній «зростають елементи песимізму, розчаровання, меланхолії і скептицизму». Варт відзначити, що і Аненський в своїй суто-імпресіоністичній статті «Проблема Гамлета» зауважив цілком справедливо — «хитрий Гамлет легенди Бельфоре і воїн Саксона Граматика не могли не відбитися в складному образі трагічного героя».
- ↑ Передмова до «Гамлета» в виданні Брокгауз -Ефрона (т. III)
