слов зовсім не одного, а ріжного змісту. Вони походять од слов »окраяти« і »украяти«.
Слово »украяти« — значить одрізати од цілого шмат, який уявляє сам собою після сього окремий, самостійний предмет з своїми краями, межами, кінцями, з своїми окраїнами. Слово »україна« — се спеціальне поняття про шматок землі, який одрізано (вкраяно, украяно) з цілого і який після сього сам стає окремим цілим і має самостійне значіння, сам уявляє собою світ (»Великий світ Україна, та нігде прожити…«), окрему землю, терріторію, з своїми межами, окраїнами, границями. Се поняття відноситься тілько до землі.
На весіллі у українського народу кладуть на стіл коровай (сімвол землі, поля, хліборобства), в який втикають соснове гільце з шаблею (сімвол оборони землі). В певний момент дружки співають:
Дружба ножа не має,
Нам хліба не вкрає,
Дайте му колодача,
Най нам украє калача.
Після сього дружко надрізує коровай (хліб, калач) шаблею і крає його ножем на шматки, а дружки співають:
Дружко коровай крає,
Золотий ножик має…
(»Основа«, 1862 р., Апр., стор. 6).
Прошу завважати, що ніщо так довго не живе в народі, як звичаї, та ще рітуального
8
