Проф. Ір. Шереметинський.
З інтенсифікацією сільського господарства, що стоїть на черзі дня, не вистачає вже внесення ріжноманітних природних і штучних погноїв для сталого піднесення родючости ґрунтів, а є необхідно завести раціональний плодозмін польових культур, ввівши до сівозміну значну кількість пропашних рослин (корняків, клубняків, кукурудзи та інш.) і кормових, зокрема метеликуватих, трав, щоб таким способом поліпшити фізичний і хемічний стан ґрунту та відповідно скерувати хід біологічних процесів в цім. Внаслідок цієї, так би сказати, системи об'єднаних і скоординованих заходів повстає стале збільшення врожаїв, а від того в свою чергу збільшується в господарстві кількість кормових річовин для тварин, як завдяки збільшенню тих відпадків сільського господарства, що є звичайними кормами для тварин, як от солома, полова, малоцінне зерно та інш., так і завдяки введенню до сівозміну цих нових спеціяльно кормових рослин та кормових трав.
Оскільки збільшуються запаси кормових річовин з введенням зазначенних культур, видно з того, що при врожаї з десятини (1 гектар = трохи більше 0,9 дес.), напр., 32 тон кормових буряків, чи 1,6 тони вівса (зерна) та 2,4 тони вівсяної соломи, чи 3,2 тони сіна бобових будемо мати:
| Стравного протеїну |
Крохмалевих еквівалентів | |
| 32 тони кормових буряків | 250 кг. | 2000 кг. |
| 1,6 „ вівса (зерна) | 160 „ | 1300 „ |
| 2,4 „ вівсяної соломи | ||
| 3,2 „ сіна бобових | 270 „ | 1000 „ |
Отже, з тієї самої площі кормові буряки дають багато більше крохмалевих еквівалентів корму, ніж овес чи сіно бобових; а сіно бобових хоч і менше має крохмалевих еквівалентів, ніж овес, зате значно більше має білків, цієї найбільш вартісної і коштовної складової частини кормів.
Завдяки такому значному збільшенню кормових запасів в господарстві з одного боку, а з другого боку з бажання перевести маловартісні продукти польового господарства в більш вартісні продукти скотарства та з бажання використати продуктивно ріжні відпадки від сільсько-господарського промислу (ґуральництва, цукроварства, броварства, крохмальництва і інш.), в сільському господарстві з його інтенсифікацією неодмінно збільшується кількість сільсько-господарських тварин; господарство набирає, так би сказати, скотарського напрямку.
