Він дужий хлоп і керувати вміє.
Якби його приставить до стерна?“
Тоді мені намісник каже: „Теллю,
Коли б зумів ти врятувати нас,
То я тебе звелів би розвязати!“
А я сказав: „Як бог поможе, пане,
То врятувати я надію маю!“
Тоді мене розвязано, і я
Став до стерна і керувать почав.
А сам на лук свій накидаю оком
Та добре скрізь по берегу дивлюсь,
Де б вискочить було мені зручніше.
І вгледівши круту, плескату скелю,
Що в озеро вганялася…
Це та, що там, де і великий Аксен.
Але ж вона крута: навряд чи можна
Туди з човна доскочити до неї…
Якщо ми дійдем до тієї скелі,
Тоді найгірше ми вже перебули!“
І скоро ми долинули до неї,
То, помолившись богу за підмогу,
Наліг я на стерно, що сили мав,
І заднім боком привернув до скелі.
І швидко лук свій ухопивши, враз
Стрибнув туди я високо на скелю
І здорово ногою відіпхнувши,
Я знов човна послав у пащу водам:
Нехай гуля на божій волі там!
І ось я тут, врятований од бурі
І від найгіршого з усіх людей…
