Мені служив ти в забавках веселих, —
Не зрадь же ти мене в страшній пригоді!
Держись міцніше, вірна тятиво,
Що часто окриляла дужі стріли!
Коли схибить оця стріла моя,
То вже на іншу не здобудусь я!
Поставлено його для подорожніх
На відпочин короткий: швидко всі
Проходять тут, чужі поміж собою,
Їм до чужого лиха байдуже…
Проходить заклопотаний купець,
Іде чернець побожний і прочанин,
Розбійник темний і скрипаль веселий,
Погонець з навантаженим конем
З країв далеких теж сюди проїздить,
Бо кожен шлях веде на край землі:
У кожного своє десь діло є,
А душогубство — діло тут моє… (Сідає).
О, любі діточки! Колись, як батько
Вертавсь додому, вам бувала радість,
Бо що-разу він щось приносив вам:
Чи полонинську квіточку гарненьку,
Чи пташечку яку, чи черепашку,
Що на шпилях находять подорожні…
Тепер же він скелястими стежками
За іншою вже здобиччю вганяє:
На свого ворога чатує він.
Але й тепер про вас він, діти, дума:
Щоб той тиран над вами не помстивсь,
Щоб любих вас, невинних боронити, —
Він натягає лука, щоб убити. (Встає).
Я чигаю на здобич дорогу:
Бува, стрілець, не шкодуючи праці,
Ввесь день блукає взимку на морозі
Та скаче зо шпиля на шпиль і держиться
