Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/147

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Жінки (одступаючись)
Кого вбив бог, щоб ми його торкались?
Гаррас
А щоб же вас проклін побив! (Хапається за меча).
Штіссі (бере його за руку)
 Ні, годі!

Минулося вже ваше панування!
Вже той помер, що край гнітив. Насильства
Ми більше не потерпим! Вільні ми!

Усі (радісно гукають)
Вже вільний край!
Гаррас
 Так он дійшло до чого!

Так швидко страх і послух ваш пропав!..
 (До гайдуків, що збігаються)
Ви бачите жахливий злочин; тут
Ніщо вже не поможе… Марне гнатись
За вбивцею! Про інше треба дбати:
До Кіснахту мерщій! Нам треба там
Оборонить фортецю королівську!
Бо в мить оцю розпався ввесь порядок,
Народ забув повинності свої
І звіритись не можна ні на кого!

Тимчасом, як він відходить з гайдуками, увіходить шестеро милосердних братів.

Армґарда
Брати йдуть милосердні! Оступіться!
Штіссі
Аби мертвяк, а галич налетить!