Ти звязаний? Еге ж, нещасний, так,
Ти звязаний, але не словом, ні,
Ти звязаний мотузкою кохання!
(Руденц одвертається).
Ховайсь, як хочеш. Панночка тебе
До Альторфу так тягне, Берта Брунек
Заковує тебе в цісарську службу.
За зраду рідних ти здобути хочеш
Панянку ту? Та не дури себе!
Бо наречена — тільки для принади
Таким, як ти, твоя ж вона не буде.
Я врятувати, стримати не можу.
Отак недавно й Вольфеншісен кинув
Свій край, а далі й інші відпадуть.
Чужії чари тягнуть нашу молодь,
Щоб наші гори геть заполонить.
О, проклята година, як чужинець
Зайшов на ці щасливі й тихі доли,
Щоб звичаї невинні зруйнувать!
Нове втискається сюди, а давнє
І чесне гине, йдуть нові часи,
І покоління, що міркує інак!
Чого ж я тут? Давно вже в ямі всі,
З якими я і володів і жив.
Мій час уже в землі. Щасливий той,
Кому з новим не довелося жити! (Виходить).
