вати мені життя, і я мушу проклясти батька, як брудну сваху.
Президент (ласкаво, ляскаючи його по плечі). Браво, любий сину! Тепер я бачу, шо ти справжній чоловік і гідний найкращої жінки в герцогстві. Ти її матимеш — ще сьогодні опівдні ти заручишся з графинею фон Остгейм.
Фердінанд (знову стурбований). Чи в цю годину мені судилося бути розтоптаним на смерть!
Президент (кидаючи на нього з боку оком). Проти цього, я сподіваюсь, твоя честь не протестуватиме?
Фердінанд. Ні, батьку. Фредеріка фон Остгейм могла б зробити щасливим кожного. (Сам до себе в крайній безпорадності). Що його злоба зоставила цілого в серці, те добиває його добрість.
Президент (не спускаючи з нього ока). Я чекаю на твою подяку, Фердінанде.
Фердінанд (кинувся до нього і палко стиснув йому руку). Батьку! Ваша добрість запалює мені душу. Батьку! Я палко дякую вам за ваше щире бажання ваш вибір бездоганний, — але я не можу, — я не маю права, — я не можу кохати графиню.
Президент (одступив на один крок). Галло! Оце я спіймав молодчика. Він пішов у цю пастку, хитрий лицемір. Отже, не честь не дозволяла заручитися з леді, — справа була не в особі, — справа була в шлюбі, якого ти уникаєш.
Фердінанд (стоїть спочатку, як скам'янілий, потім схопився і хоче втекти).
Президент. Куди? Стій! Це так ти мене шануєш? (Майор повертається назад). Леді сповістили, що ти прийдеш. Герцог має моє слово. Місто й двір про це знають. Коли ти мене зробиш брехуном, хлопче, — перед герцогом, перед леді, перед двором, перед містом — зробиш мене брехуном, чуєш, хлопче, чи коли я дізнаюся про деякі історійки… Стій! Галло! З чого це ти раптом зблід?
Фердінанд (білий, як сніг, тремтить). Як? Що? Нічого, батьку!
Президент (втопивши в нього страшний погляд).
31
