Gotsched 1700-1706), на псевдокласичній фран цуській драмі, сотвореній Расеном (Racine 1639-90), Корнейлем (Corneille, 1600-1684) та Молієром (Poqnelin, 1628-1673), попадаючи в за висимість від стереотипних правил тої драматургії, що треба було цілої геніальної критичної діяль ности Лессінг cinra ra (Gotthold Ephraim Lessing, 1729- 1761), щоб освободити німецьку драму від сліпо го наслідування француського театру. Але вплив француського духа був все таки на стільки мо гугній, що захоплював собою не тільки письмен ників, але і князів тодішної Німеччини та перепо ював ix після того, до яких француських кругів вони зверталися, подихом культури дотичнього середовища. Ось сучасний Шіллерови володітель Німеччини, Фрідріх Великий, до якого особистих другів зачисляе ся саме Вольтер, обожав фран цуське письменство, за теж дуже критично відно сив си до творів німецьких письменників, як се показує його власний критичний твір про них De la litterature allemande ff. 1780) 3 певного агляду учения француської фільозофії та її свобо долюбних стремлінь, Фрідріх Великий мимохіть вносив у Німеччину подих нової культури, а його геройські війни, які в протиставленню дочисто по літичних воєн королівської Франції, мали визна чно національний характер, стали для Німеччи ни навіть попри сю ст сю строгу рогу військову дисципліну, якою славили ся Фрідріхові по ки, таки жерелом національної обнови та нового життєвого змісту. „Фрідріх Великий і геройські діла семилїтної війни подарували німецькому письменству перший справ ді великий і пр вдивий життєвий зміст каже опісля Гете в своїй біографії (Dichtung und Wahr- heit", VII.) може тому, що саме та війна, роз- будила в народі щось в родї національно-індіві
