Хто ж послом моет боли В той понурий сьвіт зійде? світ зійде? Вічно лодь пливе в ті доли, Але тіня лиш бере. Не видало людське око Ні одно, тих піль нічних, Відкіль Стикс пливе широко, Ще не ніс подоб живих. Тисяч в низ стежок провадить, А до сонця і одна: І тих сліз ніхто не зрадить Нені, що там лле дочка. Матері, котрі подобу Носять смертну Пирри, йдуть Крізь огненну ненну браму гробу Там, де діти іх живуть. Лиш хто Зевсів дім займає, Ити не сьміє в ті сьвіта Лиш богів щадити леас, Парки, ваша зла рука. Ви мене з палатнин Киньте, в ада вічну тьму: Не шануйте Не шануйте прав богині, Через них я так терплю. Де вона панує з мужем. Там би радо в зійшла 1 перед сумним подружем. Разом з тінями жила. Та даремно! око Мокре сьвітла не спійме В тьми простір глядить глибоко, Але нені не найде Аж сама вкажусь любимій, Та скилюсь на грудь
