Аж камінь зимний за моліннем Ожив і пристрасть вимавалив. Оттак і в тулив коханнем Усю природу в полусиї, Аж за сердешним щебетаннем На груди стямилась мені. Ам і вона вся спаленіла, Заговорила хоч німа, Та в поцілунках защеміла 1 серця слухала сама. Мені зацвили пишні рожі, Мені сьпівало жерело, Навіть бездушне стало гоже, На клич мій гомоном гуло. Всю землю серцем обіймали Маленька грудь в чудових снах 1 серцем жити приказала У слові, дїлї, снах, піснях. О, як далеко сьвіт стелив св. Як довго його в пуплих крив, Як мало, мало він розвив св Як мало справді він процвиа! Як рвався в даль з ординним шумом, Юнак у сьвіт, в житейську путь! Ніяким горем, ані сумом Не ранилась шалена грудь. У небо линув в соннім шалі, В надіях жия, у мріях pix pic 1 не було висот, ні далі, Куди б той лет його не ніс Туди летів він мов в повітрі 1 що-ж спинить його могло?
