Ця сторінка ще не вичитана
Помалу йдеш, та йдеш жива Потіко трудів повсипучих, Що зерно в вічність полаєш, Та всьо в провини літ ідучих, Хвилини, дні, роки эженеш! Боздам Пюрко. 14. ВЛАДА СЬПІВУ, 1795 Уливень зі скалубин скелі Паде нагальню ніби грім І зломи гір пливуть по хвилі, Падуть і дуби в бою тім; Мандрівець з острахом розкішним Здивований свій слух напняв, Він чує пошум вод горішних, Та звідки ринуть не пізнав Так ринуть хвилі сьпіву-пісні, жерела по вік незвісні. Сьпівак півак з сствами. алуку вдався, Що тихо нитку життя тчуть, Сьвівцевни чарам хто не дав си 1 тонам, що з пісень пливуть? Мов палочкою Герма править Він чутким серцем людським все Занурить у мерців держави, То в небо в подиві несе, Колише між вагою й грою Почувань лодкою хиткою.
