як коли в круги розради Гігантів кроком виступа І таємничо, як дух, сяде Страшлива і грізна судьба: То всяка земська велич никне, Чужинець бо не з тих сьвітів 1 радости гудїние тихне, Маски злітають із голів Бо правда сяєво побідне, При ній неправди твір поблідне. Оттак із ваготи зриваєсь Нікчемної на сьпіву клик, До гідности богів здіймассь, Вступа в міць божу чоловік: Богів високих він дитина 1 земська геть від нього річ, Замовкие других сил причина, Тікає всякий допуст Коли царюють чари пісні, То морщини журби незвісні. 1 як по тувї без надії Гіркий розлуки біль тіка, Дитина у сльозах на вії До серця ненї прикляка: Так в юности приводить в юности привозить хатку До щастя непорочних диїв, Чужих звичаїв збивши кладку Утікача наш рідний спів, Щоб дати в теплих рук природи 50 На зимно правил насолоди. Сильвестер Яричевський
