Цю сторінку схвалено
ниць… Га-га-га-га!.. Щоб ти бачив той шарварок, як ті бідні звірятка у темряві хапалися своїх спідниць, метушилися, наче їх чорти вхопили. А ми чим далі додаємо гуркоту, а вони із жаху з бідою загортаються в простині, чи заповзають під печі, як котята, а інші з переляку так пообмочували кімнати, що хоч учися там плавати. Крик, галас, скавчання і, нарешті, сама стара голобля-ігуменя… одягнена, як Єва в раю… Ти знаєш, братцю, що я нічого на світі так ненавиджу, як павуків і старих баб. І уяви собі тепер, як та чорно-бура, зморшкувата, патлата відьма переді мною витанцьовує і заклинає мене своєю дівоцькою чеснотою… Сто чортів! Я вже наставив лікоть, щоб увіпхнути їй усі тельбухи у спину… Коротко і ясно! Або вигрібай весь срібний посуд і всі монастирські скарби і всі готові грошенята, або… мої орли вже мене зрозуміли… Я кажу тобі, я викачав з монастиря більше як на тисячу талерів барахла та ще й сміха було! І мої хлопці зоставили їм пам'ятку таку, що вони її носитимуть дев'ять місяців.
Рацман (тупаючи ногами).
Хай мене грім поб'є!
143
