Перейти до вмісту

Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/173

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Швайцер.

Я прошу тебе…

Моор.

Геть! Хай подякує своєму сорому, він його врятував. Він не сміє вмерти, коли вмираємо я і мій Швайцер, і мій Роллер. Хай він скине з себе одежу, то я скажу, що він подорожній і що я його пограбував… Годі, Швайцер! Клянусь тобі, його ще повісять.

Патер увіходить.
 
Патер (до себе, приголомшений).

Чи оце є кубло дракона?.. (Уголос). З вашого дозволу, панове! Я слуга церкви, а там стоять тисяча сімсот, що оберігають кожен волос на моїй голові.

Швайцер.

Браво! Браво! Це добре сказано, щоб не застудити собі черево.

172