Цю сторінку схвалено
Косинський.
Знайте ж — я богемський дворянин і після передчасної смерті свого батька я володар великого маєтку. Та місцевість була як рай… бо там був ангел… дівчина в усій чарівній красі юності і чиста, як світ небесний. Але до кого я це кажу? Це звук порожній для вас! Ви зроду не любили і вас не любили зроду.
Швайцер.
Тихо, тихо, отаман почервонів.
Моор.
Годі! Я вислухаю тебе іншим разом… завтра, згодом, чи… коли я побачу кров.
Косинський.
Кров, кров… Слухай но далі. Кров, кажу я тобі, переповнить всю твою душу. Вона була з бюргерського роду… але краса її перемогла усі перепони. Боязко і скромно взяла вона шлюбне кільце із моїх рук і післязавтра я мав повести свою Амалію до олтаря.
214